Винні

Коли світло ліхтарів погасне, Білий сніг вже те тане в вікні. Умудрились попасти у пастку, Як же не вчасно - ми винні самі.
Довгі дороги внікуди,
Знайомий стогін, ой люди..
Її тонкий стан! Мій коханий капкан!
І знову до неї тягне, як аркан. Коли ми вдвох, все сіре отримує колір, Для тебе я точно не той,
З ким і в радості, й в горі.. [Приспів]:
А ми..
Так боялися тої зими,
Кажуть люди ми вині самі,
Але в чому ми винні?
А ми..
Так боялися тої зими,
Кажуть люди ми вині самі,
Але в чому ми винні?

Але обіцянки твої пусті, Став столом допитів сімейний стіл. Скільки б не писав я тобі листів, Знову тріщини на мості. Загубився між віршів і проз, Заблукав на 40 років в пустелі із гроз.
Спитати би у бога, який в нього прогноз,
На якому повороті мій молоковоз. Коли ми вдвох, все сіре отримує колір, Для тебе я точно не той,
З ким і в радості, й в горі.. [Приспів]:
А ми..
Так боялися тої зими,
Кажуть люди ми вині самі,
Але в чому ми винні?
А ми..
Так боялися тої зими,
Кажуть люди ми вині самі,
Але в чому ми винні?

А в чому ми винні?
Ні в чому, ні в чому, ні в чому! А в чому ми винні?
Ні в чому, ні в чому, ні в чому! А в чому ми винні?
Ні в чому, ні в чому, ні в чому! А в чому ми винні..