Забудь

]: Забудь.. Забудь..

Ти - кам'яна земля, навколо дикі квіти, Знову мертва петля, хоч і не встиг злетіти. Вкотре відлік з нуля, від нетрів до еліти, Лід догорає до тла, холод так любить боліти.. Забрала в поета усі слова,
С*ка виїла нутро, скажи, де тоді голова?
Знову впав, потопив на дно, хоч сам собі понаобіцяв,
Не ставати на граблі, та доля місцями міняє нас! І мене минає твій біль, ніби викидає в підпілля,
Доки догорає фітіль, як в фільмах вільно-повільно.
Ніби новина, ніби ні, ніби ми на глибині,
Важко здатись, та, щоб вижити, повинні! [Приспів]: Забудь.. Немає більше днів, де кохав тебе.
Забудь!.. Після осені весна не прийде.
Забудь мене, Забудь усе!
Забудь - кажу, - ця весна не прийде.
Забудь..

Я дивуюсь скільки було непотрібних слів, Пуста трата сил, я не цього хотів! Я втомився рахувати кількість зайвих миль, Із годинника пісок, вітер скло розбив. Я йду нізвідки в нікуди, піді мною тони води, вони змили мої сліди..
Кожна наступна книга тримає ту древню суть,
А душать не перлини на шиї, а перли ртуті.. [Приспів]: Забудь.. Немає більше днів, де кохав тебе.
Забудь!.. Після осені весна не прийде.
Забудь мене, Забудь усе!
Забудь - кажу, - ця весна не прийде.
Забудь.. Забудь.. Немає більше днів, де кохав тебе.
Забудь!.. Після осені весна не прийде.
Забудь мене, Забудь усе!
Забудь - кажу, - ця весна не прийде.
Забудь..

Я загубив все те, що я мав, і, що так любив, Не залишив тобі ані прози, ані віршів.. Я не відповів на всі запитання і полетів, До тих берегів, де все ще живе щирість почуттів..