Йду по воді

Заберіть від колонок дітей,
Зараз буде не дитяча казка.
Це далеко не львівський Пітер Пен,
І не «маленький принц» із Дамаску.
Тут продає тебе друг і брат,
Тут ти сам собі цар і кат.
Від дирки в балєтках до золотих карт,
І від передозів до білих палат.
Коли вже не рахуєш втрати, Від гарему і до целібату, Ти диктатор і клоун але як?
Все життя, помістилось в рюкзак.
Де самотність навіть на центрі сцени,
Автобіо тегне на бестселер.
І серед богеми твій текст підземний,
Кожен подих здається нікчемним. Люди не ті, і толку нема, губити себе.. Молитви пусті, бо не плаче стіна,
Я питав у небес.. [Приспів]: Я як тоді, Йду по воді. Нема слідів,
І в нікуди дорога. Та на землі, Все в попелі. Де були ми,
Більше нема нічого. Більше нема нічого.. Більше нема нічого..

Найтемніша ніч перед останній сном,
Досі не знаю, де був той перелом.
Коли тіло стало моє попелом,
І закрило душу засувним замком.
Хтось затягує знову в рутину,
Закликає вступити у клани.
Хтось виділяє нам вільні хвилини,
Хтось Ламає для нас свої плани.
Я навчився не бачити грань і просто життя доживати з часом,
Ставиш кілька не зручних питань? будь готовий почути ту відповідь ХАСа! Мене вже не лякають невдачі, Начхати яка в кого тачка.
Нічо страшного, якшо з тебе сміються!
Гірше: "Над тобою вже плачуть." Люди не ті, і толку нема, губити себе.. Молитви пусті, бо не плаче стіна,
Я питав у небес.. [Приспів]: Я як тоді, Йду по воді. Нема слідів,
І в нікуди дорога. Та на землі, Все в попелі. Де були ми,
Більше нема нічого. Більше нема нічого.. Більше нема нічого..