5:45

5:45. Спиш? — Не сплю
5:45. Спиш? — Не сплю
Думаєш?
Думаю
Важко сприймати — так чи ні
Знову сиджу в темряві
Думаєш?
Думаю
Пробач мене, хоч як мене простити
І є - як є, я маю із цим жити
Пробач мене, нам разом не злетіти
І є - як є, я маю із цим жити
Пробач мене, хоч як мене простити
І є - як є, я маю із цим жити
Пробач мене, хоч як мене простити…
Поруч зі мною йшла зима
В білих снігах танула
Думаю
Згадую
Пробач мене, хоч як мене простити
І є - як є, я маю із цим жити
Пробач мене, нам разом не злетіти
І є - як є, я маю із цим жити
Пробач мене, хоч як мене простити
І є - як є, я маю із цим жити
Пробач мене, хоч як мене простити…
Я стою серед міста, заплакані очі, губами ловлю слова
Минуле, майбутнє, я більше не хочу, не знаю, чи я жива
Як дитина ховаюсь в дротах телефонних, в чужих чорно-білих снах
Залишусь або зникну, проте не змінити нічого
Блек-аут у серці, загиблі девайси, до тебе немає мостів
Мереж порожнеча, і не сподівайся, що в полум'ï хтось вцілів
Вже не бачу обличчя, не чую твій подих, і треба піти до злив
Проте, пробач…
Пробач мене, хоч як мене простити
І є - як є, я маю із цим жити
Пробач мене, нам разом не злетіти
І є - як є, я маю із цим жити
Пробач мене, хоч як мене простити
І є - як є, я маю із цим жити
Пробач мене, хоч як мене простити…