Мушу йти

Приспів:
Ледве чутно, тихо десь там, шлють вітри і хвилі: «Привіт містам!»
Там у морі гори, по них мости, вони чекають, я мушу йти.
Світ — театр, ми в ньому актори, діалог за діалогом порожні в розмовах
Балачки по ходу про погоду, про матінку природу, все в порядку, чувачки.
Посмішка в комплекті, 100 разів на день, як останній янкі я кажу: «ОК»
Привіт-пока, пока-пока-привіт, решта слів написали заповіт.
Хитаю головою, дододаю: «all-right», сенсу нуль цілих, нуль десятих кілобайт
Ваги не набирає порожнє слово, нуль до нуля, тож, маємо нічого.
Бігали від себе — наздогнали, пхали пішки — захолонула кров,
Хочеш свята — передплати журнали, був рок-н-ролл, привітався та пішов.
Приспів:
Ледве чутно, тихо десь там, шлють вітри і хвилі: «Привіт містам!»
Там у морі гори, по них мости, вони чекають, я мушу йти.
Хтось спокійний грає нами в нарди, так не чесно, хто б він не був,
Я так хотів казати лише правду, хтів-перехотів, казав, але забув,
А в новинах знову щось про нафту, про газ і про стан трас,
Щось важливе лишається за кадром, щось суттєве проходить повз нас.
Всі мої надії, всі твої питання все востаннє, ось і фінал.
Те, що було, лишається на згадку, все в порядку, перемикай канал.
Приспів:
Ледве чутно, тихо десь там, шлють вітри і хвилі: «Привіт містам!»
Там у морі гори, по них мости, вони чекають, я мушу йти.
В усіх галактиках, в усіх морях, існує практика — шукати шлях
Важко пояснити, чому це — головне, на словах одне, інше в головах
Але десь є місце просто неба там, де голоси не йдуть по проводах.
Бувай, я пам’ятатиму про тебе, в усіх галактиках, в усіх морях.
Приспів:
Ледве чутно, тихо десь там, шлють вітри і хвилі: «Привіт містам!»
Там у морі гори, по них мости, вони чекають, я мушу йти.