Я пам'Ятатиму тебе

Такий простий і легкий сюжет.
Це не Бальзак і не Шекспір.
Чому ж твій ніжний силует
Перед очима до сих пір?
Такий простий, банальний старт:
Готельний бар, вечірний час
І несподіваний азарт,
Що переміг без бою нас.
Я пам’ятатиму тебе.
Я пам’ятатиму тебе.
Я пам’ятатиму тебе.
Я пам’ятатиму тебе.
Прощавай…
(Я пам’ятатиму тебе)…
(Я пам’ятатиму)…
Такий п’янкий самообман
І незадіяні серця —
Ми написали свій роман
І дочитали до кінця.
Прогнала ніч сама себе.
Тобі пора. «Ну що ж, бувай!»
Я пам’ятатиму тебе,
А ти мене не забувай.
Я пам’ятатиму тебе.
Я пам’ятатиму тебе.
Я пам’ятатиму тебе.
Я пам’ятатиму тебе.
Прощавай…
Я пам’ятатиму тебе.
Я пам’ятатиму тебе.
Я пам’ятатиму тебе.
Я пам’ятатиму тебе.
Я пам’ятатиму тебе.
Я пам’ятатиму тебе.
Я пам’ятатиму тебе.
Я пам’ятатиму тебе.
Прощавай…
(Я пам’ятатиму)…
(Я пам’ятатиму)…
(Я пам’ятатиму тебе)…