Чорні квіти

Коли я згадую тебе, моя уява знову в сни мене несе
Де з висоти зірок холодних бачу я все те
Що було і не було в нас, в той час.
В той час, коли я ще не знав, що
Спокій свій і душу — я тобі віддав,
А теплий вітер нам про небо розказав,
І я складав вірші про нас, в той час.
Приспів:
Ти не посмієш знищити любов
Ти не посмієш відказати знов
Ти так хотіла зупинити час,
Але доля зла сказала все за нас
Ти так, як дощ, ти як холодний сніг
Ти плачеш, а я хочу чути сміх
Такий щирий сміх, який чути так далеко
І високо, що аж не видно оком.
Так зле, коли бракує теплих слів
Але й без них я досить зрозумів
Під колір ночі ти малюєш дні
І я з ними як і ти на самоті
Знайди в моїх словах свою вину
І я тоді мости всі попалю
Заради нас двоїх в такому злому світі
Де чорні дні, і чорні навіть квіти.
Не було ночі, ані дня яких я хотів
І вже десь впала зірка з неба, голос мій відлетів
Забуду я твій запах і твій колір темних очей
В яких не видно вже нічого, крім холодних ночей
Гарячих губ — холодний присмак я собі нагадав
Дорогу вибрав вже давно, але куда я не знав
І тільки дощ холодний мої квіти десь поливав
І їх на чорно малював.