Падає з неба сон

Діва Сина колисала
І добра Йому бажала
На усе, на усе,
На усе життя.
Обійняла головочку:
Ти засни, засни,
Синочку,
І поцілувала ніжно
Вуста.
Ти — ж моя надія,
Плоть моя і кров,
Ти — моя найбільша,
Найвища любов!
Вітер зорі вже колише,
Навколо тиша,
Падає з неба сон…
Діва Сина колисала,
Вже тоді Вона все знала,
Що Йому, що Йому
Готує життя.
Обійняла головочку:
Ой, якби ж Ти, знав,
Синочку,
Ти — не просто Син мій,
Ти — Боже Дитя.
За гріхи людській
Пролиєш свою кров.
Ти для всіх найбільша,
Найвища любов!
Вітер зорі вже колише,
Навколо тиша,
Падає з неба сон…
Ти — ж моя надія,
Плоть моя і кров,
Ти для всіх найбільша,
Найвища любов!
Вітер зорі вже колише,
Навколо тиша,
Падає з неба сон…