Писанка

1. До тебе йду, закоханий в красу,
Іду, як олень до потоку.
Боготворю, як ранок світ-росу,
Тебе блакитнооку.
До тебе йду, любові не таю,
Щодня шукаю переброду.
Тебе, вродливу писанку мою,
Я пізнаю душею зроду.
Все минає, все минає, літо в осінь йде.
Все минає, не вертає, хтось на когось жде.
Все минає, все минає, наче в тому сні,
А любов не минає, ні.
2.Твоя краса, колисана між гір,
Весною купана в любистку.
Я підійму аж до високих зір
Святу твою колиску.
Я все зроблю, щоб нам дійти ладу,
Щоб тільки спокій над землею.
Якщо в житті коліном припаду —
То перед вродою твоєю.
Все минає, все минає, літо в осінь йде.
Все минає, не вертає, хтось на когось жде.
Все минає, все минає, наче в тому сні,
А любов не минає, ні.
А любов не минає, ні.
А любов не минає, ні.