Мавка

Я мавкою була захованою сонцем,
Безкрилая душа влітала у віконце.
Долоні просягни, щоб сто ночей не спала —
Почувши слово ти руками б цілувала.
І тихо, як промінь поніжу вуста,
І ти ніколи не взнаєш, що це була я…
Тихо, як промінь поніжу вуста,
І ти ніколи не взнаєш, що це була я…
Це була я…
Це була я…
Я краплею з дощу, що впаде поміж нами —
Чекаю і молю: хвилинами, роками.
Закохана у тінь, сама я тінню стала.
Почувши слово «Ти» в обіймах, я брозстала…
Тихо, як промінь поніжу вуста,
І ти ніколи не взнаєш, що це була я…
Тихо, як промінь поніжу вуста,
І ти ніколи не взнаєш, що це була я…
Тихо, як промінь поніжу вуста,
І ти ніколи не взнаєш, що це була я…
Тихо, як промінь поніжу вуста,
І ти ніколи не взнаєш, що це була я…
Це була я…