Мамо, нагадай

Мамо, нагадай, що зима мине
І під снігом знайдемо втрачене
Мамо, нагадай, що зима мине
І ми нове життя побачимо
Чорно-білі ці спальні райони
І старі дев’ятиповерхівки
Чуєш ввечері голод і втому
Та як завжди несеш радість в домівку
І я знову в гостях у вас з татом
Якраз підігріваю вам їсти
В мене знову апатії свято
Знову чую себе егоїстом
Ти дивишся, але без осуду,
Бачиш що скроні сиві вже не тільки у тебе
Життя вже побачила й знаєш:
Це ок почуватись часом як амеба
Ти мама, тому ти мудра,
Знаєш: тільки всередині є кожне пекло і рай
Ти віру даруєш, завжди відчуваю це,
А коли ні, просто нагадай...
Мамо, нагадай, що зима мине
І під снігом знайдемо втрачене
Мамо, нагадай, що зима мине
І ми нове життя побачимо
Ця зима затягнулася, мамо
Шось не годен зібрати я раму
Дай на рани ментальні бальзаму
Буду міцний наче ті криголами
Зможу сьогодні, де вчора не зміг
Хай завірюха в обличчя і сніг
Мінус на вулиці, мінус в кишенях,
Але попереду новий поріг
Мамо, нагадай, що я сильний
Що зима скінчиться й весна прийде
Мамо, нагадай, що я вільний
Що я тут і зараз, а не де-не-де
Мамо, нагадай, що я зможу
Не піддамся слабким думкам
Мамо, нагадай волю Божу:
По вірі нашій хай дасться нам
Мамо, нагадай, що зима мине
І під снігом знайдемо втрачене
Мамо, нагадай, що зима мине
І ми нове життя побачимо
Мамо, нагадай, що зима мине
І під снігом знайдемо втрачене
Мамо, нагадай, що зима мине
І ми нове життя побачимо
Мамо, нагадай
Мамо, нагадай
Мамо, нагадай
Мамо, нагадай
Мамо, нагадай
Мамо, нагадай
Зима
Мине