Мамо

В моїй голові новий кінофільм
І його номіновано у Каннах (у Каннах)
Квіту так, ніби у венах морфін
Там ти — така бездоганна (бездоганна)
Знаєш, стільки було сказано до
За повтор оголошена догана (догана)
Моя золота, вічно молода
Ти, ти така бездоганна
Я пам’ятаю обійми твої
Я їх бачила вчора у сні
Мама
Сиві колиски в твої голові
Але карі очі завжди ясні
Мама
І серед людей я б була ніде
Від твої грудей все тепло іде
Мама
Знаю це світ ще врятує любов
Але поки я знов скажу тобі
Мамо, я дякую, дякую, дякую
Дяка за все і хочеться плакати
Я цим віддякую
Знаю, та ти не нервуй
Доня твоя переверне цю гру
Ми різні (різні, різні, різні…)
Із тіста одного не звариш сім страв
І дійсно — нерви залізні (залізні)
Кидало життя через радість і страх
Коли поруч, то ми ніби сестри
Коли ні, то серце знає, хто завжди чекає
Ранила так глибоко словами
І ці чорні плями, в кармі
Пробач мене, мамо
З ким би не була і скільки часу
Я зникала часто
Я як суцільна проблема
Все моє поділено на грані
В будь-якому стані
Я поверталась до тебе
Зараз все давним давно інакше
Типу:
Будні набувають образ лакшері, тріпу
Поруч завжди купа цих стере-о-ти-пів
Яблуко від яблуні
Знаєш, та нехай мені кажуть це часто
Повітря в борошно
Вони сліпі, мамо
В їх серці порожньо
Вони не навчені
Зрозуміють згодом
Знаєш чудово це
Дивишся в воду і прикладом
Ніби персонаж із казки
Ти розділяєш білі
Бачиш їх наскрізь
Знаєш, що все так заплутно, мамо
Подаруй світло їм з власного храму
Просвіти голови й душі блукаючі
Як ми жилі й досі сліпо не каючись
Риба об лід, заблукали у млі
Діти твої, тобто діти Землі
Я є ким я є і ти є ким ти є
Цим завдячую тобі, мамо (мамо)
Хто коріння своє забувати дає
В того першого кинуть камінь
Я є ким я є і ти є ким ти є
Цим завдячую тобі, мамо (мамо)
Хто коріння своє забувати дає
В того першого кинуть камінь