Каламуть

Як клекоче у грудях, сили нема
Ти мене розлютила і винна сама
Тіло гаряче так щільно ти не притуляй
Досить, терпець викіпає за край
Ай, не збагну, чи то сон чи мара
Я ще наче живий, ти ще наче жива
Каламутить танок і вино
Наодинці чи серед юрби — все одно!
Як там буде, так і буде нехай
Що за губи, що за груди, ай!
Гальма зірвало, де ж остання межа
Мабуть дограюсь — в потилицю встромлять ножа!