Караван

Ми ідем, на дев’ятий день в нас закінчується вода.
Де не глянеш — один пісок, завойовує мов орда
Все — навколо і поміж нас, i стискає на шиї пальці час.
Кожну мить озираюсь я, — там немає ніхто води!
Із останіх ми сил ідем, всi забули: чому i куди…
Стiльки золота у мішках, але правда вже у моїх думках…
Приспів:
Караван! Я віддам тобі моє золото, бо воно обман.
Ти поведи мене туди, де чудодійної води — океан.
Ми ідем, на дев’ятий день в нас закінчуються слова.
Кожен раз — той самий міраж, тільки тінь кожен раз нова
Все зэявляється поміж нас i стискає на шиї пальці час…
Боже мій, я — нехочу так! Дай же сил не здаватися.
Я не бачив, куди пішов. Не хотів зупинятися.
Моє золото у мішках… Та життя моє - в твоїх руках…
Приспів:
Караван! Я віддам тобі моє золото, бо воно обман.
Ти поведи мене туди, де чудодійної води — океан.
Караван! Я віддам тобі моє золото, бо воно обман.
Ти поведи мене туди, де чудодійної води — океан.
Караван! Забирай назад своє золото, бо воно обман.
Ти поведи мене туди, де чудодійної води — океан.