Кармен

У дальній стороні,
Де чорний птах не пролітав,
Де місяць землю осявав,
Там я блукав.
Де чорне дерево стояло
Без листів, без життя.
Казало серце,
Що знайти тебе я мушу.
Очей-ночей твоїх безмежна даль,
Я тану в ній, але ти — вільна, вільна.
Волосся-вітри в’ють, ріка в безодню ллє,
Повторює луна дарма: «Ти — вільна, вільна,
непостійна».
То я блукав,
То клопоту не мав.
То, часом, гіркий
Буває похід.
Але ти — там, звісно,
Бажана — там.
Конєчно, там, там.
Я вірю, встріну непокірну.