Квітка

Осінній вітер зриває пелюстки,
Польових квітів.
Нагадуючи, що немає в цьому світі,
Вічного нічого, і не завжди ми обираємо свою дорогу.
Та на цьому божевільному, непередбачуваному шляху,
Серед привидів людей, я ще не зустрічав таку!
Твоє світло вже веде мене подібно маяку,
В ті невідомі місця де ще ніколи не був..

Ти сяєш, коли нема світла..
Серед бетону моя квітка.
І сховаю тебе стиха, моя непрочитана книга. Ти сяєш, коли нема світла..
Серед бетону моя квітка.
І сховаю тебе стиха, моя непрочитана книга. [Приспів]:
В передчутті розлуки холодно мені,
Знай, що не забуду твого імені,
Мені..
Твого імені..
В передчутті розлуки холодно мені,
Знай, що не забуду твого імені,
Мені..
Твого імені..