Бий-бий

Замало слів, щоб пробити цю стіну,
Принаймні відколупати шматок,
Набридло довбати її без зупину,
На зустріч робити невдалий крок.
Мої аргументи прийматись не будуть,
Навіщо треба було мене злити?
На жаль, мій голос тепер не почують,
В таких випадках залишається бити!
Бий, бий, мій сталевий кулак,
Перетворися на кулю!
Запам’ятай цей смак, я не жалкую!
Бий, бий, мій шалений кулак,
Перетворися на зброю!
Запам’ятай цей смак, я не жартую!
Тримаючи серце відкритим,
Неможливо тримати зустрічний удар,
В цей час почуваюся геть розбитим,
Під гострим прицілом розлючених хмар.
Я не межі вже майже,
Нікому доречних слів не знайти,
Мені все одно, хто перший з нас ляже,
Кому доведеться першим піти. А ти Невже все я роблю не так,
Сховати кулак? Мабуть, так буде вірніше.
Моє мовчання — це поганий знак,
Тому з двох зол оберу найгірше…