Андромеда

Нервовими і білими руками
Ти викрадала зорі Андромеди
Ховала їх за придоріжний камінь
Кувала з них сріблястії монети
Тобі сказали, що за них купити
Можливо все і навіть його душу
Тобі змовчали, що зірки, як квіти
Одну зірвеш, а ціле небо тужить
Тепер ідеш улюблениця долі
Усміхнена, оманою зігріта
Не варто було витрачати зорі
На тих, хто в серці ніс метеорити