Зозуля

Кувала зозуля в чарівних лісах до світання,
Співала коханая ніжную пісню до рання.
Принесла мені чару повну бажання,
Приголубила серце повне страждань.
Я блукав темним шляхом, чужим та ворожим,
Зимував люті зими без хліба та грошей.
Та літав до зірок, полюбив мене Бог,
Та ж іще люби, Боже, та ж іще люби, Боже.
Човен мого життя пливе в хвилях бурхливих,
Серед темних часів, примарних й мінливих.
Принеси ж мені, зоре, чару бажання,
Покохай моє серце повне страждань.