Злюка-розлука

Наївні фрази необдуманих ідей,
Пусті образи неіснуючих ночей.
Червоне світло, іншого не вимагай.
Любов осліпла, все забудемо, давай.
Але не надовго так, майже втрачений контроль,
Я вже не твоя, я мушу сказати «Ні», знову «Ні», і
Шляхи кілометрами, не спасають відстані.
Словами, як бритвами, ранив серце ти мені.
Злюка-розлука розбила на двоє нас,
Злюка-розлука убила — вогонь погас.
Злюка-розлука, невже це усе про нас?
Невже це про нас, невже це про нас? Ні!
Не про нас, не для нас,
Та чому все так? Небо!
Покажи, розкажи,
Поясни кому треба.
Не топи, не діли, не пали
Мої карти.
Зупини, відміни,
Відмотай назад, все назад.
Зупини дощі, ти все почув,
Нащо це тобі, ти вже забув.
Як мене шукав у проводах
Щось таке писав — зносило дах.
То було, як сон, не воруши,
Опусти на дно і залиши
Все, як зараз є, запам’ятай
Спогад — не моє, ти — не мій. О… о…о! Хай!