Шляхом Сонця

Я не знаю, як раніше ми жили
Якою брехнею тоді нас поїли
Якою брудною водою вмивали
Імена тих, хто тоді катували
…сила гасне на очах
…гордість тане в брудних словах
Я бачив, як вітер ніч жене
Як Сонце у прірву сідає
Як місяць вмивався у холодній воді
Як зорі шукають тепла
А ти лети… крізь холод та біль
Лети… до Сонця лети
Лети… щоб світло в крові
Залишилось назавжди
Я бачив воїнів — вони мене вели
До кола кострів, до свята богів
Я зупинився — води напився
Чистої, прозорої, як правди святої
Я вітер почув — я силу відчув
Що Сонцем гріє, душу жаліє
Я в коло зайшов — долю знайшов
В небі лише наші зорі віддзеркалюють у морі
Прадідівська сила в тім, що вірили вони
Що життя залежить лише від них
Вони несли свій меч в руці
Та кожен знав, за що померти міг
Їх сила в тім, що шляхом Сонця йшли
І не звертали нікуди
Вогонь горів в очах героїв — палали їх серця
Лунали пісні небокраєм — славили меча
Мою країну хрестом клеймували
Нашу волю в гній заривали
Потім зорею люд катували
Останні надії з душ вибивали
Сила сяє в очах
Вона народилась в щуриних серцях
Сила крила розпрямляє
Але то не наша сила
У пітьмі поживи шукає
Сліпота людська — не віра
А ти лети… крізь холод та біль
Лети… до Сонця лети
Лети… щоб світло в крові
Залишилось назавжди