Тихо цокає годинник

Тихо цокає годинник,
мiж минулим i майбутнiм на межi
На шляху моїм порожнiм
Випадковi подорожнi двi душi
Хай дитинство вже далеко,
Повертаються лелеки, як колись,
Зорi з мiстом розминулись,
А вночi перегукнулись, i зiйшлись…
На пiвкроку ближчає зима, вже не вiдпускає,
На пiвсловi вiднаходжу смак, що його знаю…
Нiч осiння наступає,
Гiлку мiсяць колисає, стука в раму…
Засипа дорогу листям,
Засинає моє мiсто…
Надобранiч…