Панамці (я так хотів самоката)

Я так хотів самоката.
Хотів — і мав!
Я так хотів дорослим стати.
Хотів — і став!
Я малював літакаи,
але пілотом не був.
Я географію вчив,
але вже призабув.
Кожень день я блукаю
поміж стін.
Я черевики стираю
і чекаю змін.
Таргани поховались
до себе у дзюри.
А сусіди малюють
свої манікюри.
Гей, панамці й панамки!
Загаряйте, як шкварки.
Мастіть свої спини сонцезахисним кремом
І кажіть всім сусідам, шо влітку так треба!
Я так хотів погасати
за слоном, але впав.
На підвіконні у пальми
бананів нема.
Моя маршрутка втікає
уже вкотрий раз.
З таким везінням потраплю
хіба в гондурас.
Якась рогата істота
гасає по місту
І катає купу люду
на своїй спині.
Я вельми хтів стати
ка-ра-тистом!
Але залізного монстра
не здолати мені!
Гей, панамці й панамки!
Загаряйте, як шкварки.
Мастіть свої спини сонцезахисним кремом
І кажіть всім сусідам, шо влітку так треба!
Я так довго тебе чекав!
Вересень. Міняю сандалі на кєди.
Жовтень. Вже не можу без тебе!
В листопаді насипало по саму шию.
Грудень — від снігу дурію.
свята проминули у січні, як треба.
люті морози ховали від тебе.
на березень дощі по морді і хляпа
у квітні відчуваю твій запах.
Травень — окуляри вдягаю.
Шорти, панамка на тебе чекають.
Нарешті! Ми знову разом!
Літо — ти мій сезон!