Одинокий вожак

Залишивши домівки колиску
Ухопившись за сонячну мить
Над землею осінньою низько
Лебедина вервечка летить.
А в останній політ закликає
Затиха на долівці сирій
Навздогін даленіючій зграї
Рветься поглядом лебідь старий.
Одинокий вожак
Одиноко летить…
Зве на поміч загублену віру
Знову хоче вожак як було
На долонях пружинистих вітру
Розпростерти широке крило.
Він зове молодих та бадьорих
Тільки слід білокрилих вже зник
І злетівши надією вгору
Аж знедолено стомлений крик.
Одинокий вожак
Одиноко летить…
І тоді всі напруживши сили
Відірвався земних притяжінь
І порив лебединий красивий
Він поніс за ключем в далечінь.
Полетів чи догнати удасться
Але птах у польоті це птах
І не знає він більшого щастя
Ніж зустрінути день в небесах.
Одинокий вожак
Одиноко летить…