Медор

Тихо, тихо то я і не підходь заблизько,
Витри соплі, дивись мені в рот.
Всьо, шо зара почуєш, запиши на листок і не забудь вже.
Не роби мені зле.
Він був добрий і тому собі все
Носив за спиною важкий пістолет
Шоб стріляти дурних.
І за то я його поважав і любив,
Я був друг.
Його пес Медор, шо мав очі, як кров,
Білі зуби і лапи міцні як залізо,
Любив з ним гуляти. Вони разом ішли
Туда, де завжди було повно дурних.
А над домом його висів прапор добра,
А під домом стояв БТР і, коли
Хтось наглий вилазив на голову людям, він їхав
І всі дихали легше.
Програш
І сусіди і просто люди любили його,
І ствердно махав головою наш бог,
Як дивився на нього від себе згори.
Але всьо то, шо зле і дурне,
Ніколи не спить і все чекає момент.
Мені тяжко казати але треба, шоб чули ви.
Його давній і нібито вірний друг
Купився за гроші і зрадив.
І довго не міг зрозуміти Медор,
Чому йому треба сидіти в підвалі і вмер.
Але то ше не всьо, десь всередині я чую,
Шо можу так само, як він.
Я тоже вже маю велику собаку і пістолет.
Не роби мені зле.