Кінець кохання

Весь день йшов дощ за вікном моїм,
По вулицях мов ти один…
А люди дивились в вікна,
Хапали очима краплі,
Ніхто із нас був не винен
І сльози того не варті…
Крізь сльози бачу як тремтять долоні,
Був під дощем в твоїм полоні
І бігти мені нікуди,
Та кидати все — нізащо!
Та в двері чужі розкуті,
Іти не стане краще…
Між нами стане осінь,
Збирати листя досить,
Звідки в тебе ті слова:
«В останнє»?..
Ті сльози бачу досі,
Як в очах палає осінь —
Це і є кінець мого кохання…
В останнє бачу і в останнє вірю,
В останнє плачу і в останнє мрію,
Скажи, що сказати треба?..
Залиш мене просто неба,
Іти мені більш нікуди,
Ми станемо просто люди…