Зачекай, моє дитинство

Дитинство наше радісним було
Та раптом відзвеніло й відцвіло,
Злетіло тихо в сині небеса
І, мабуть, не повернеться назад.
Приспів:
Зачекай, моє дитинство! Зачекай!
Не спіши летіти у далекий край!
Наче птаха, білі крилоньки згорни, |
Щоб по довше ми лишалися дітьми! | (2)
А я кричу дитинству: «Зупинись!»
А я його благаю: «Повернись!»
Воно сміється лагідно мені:
Я повернусь до тебе уві сні…
Приспів.
Все далі в небі зірка осяйна,
Мені завжди світитиме вона,
Від лиха берегтиме у житті,
Освятить всі дороги і путі.