Відкладене життя

У мене в голові питання “чому я більше нікому не вірю?” Тисячі слів вилітали і всі на подвірʼя,
Але вже весна на дворі кожен день на повторі,
Без тебе все не те, лише дзвінки на телефоні.
Як же дістало все це,
На обличчі нема посмішки, колить серце,
Я без тебе на дно цього життя,
Ми ніби актори в кіно - завжди до кінця.
Тут математика проста - на всі сто із ста!
Мене не вилікувати, можна вибрати рестарт,
Мені не потрібні гроші, щоб знайти у собі сили,
Хочу бачить твої очі, і це й дійсно є мій стимул. [Приспів]: Чому усі ці дні на душі самотньо? Занурений у справах, або в роботі І плани, що не будуть уже в нагоді Життя відкладене на потім. А сонце робить коло і знов на сході Минуле вже відоме у кожній ноті І десь мене зустріне на повороті.. (Життя відкладене на потім!)

Я згадую минуле, так ніби це все не з нами,
Подивись за вікнами знову одне й те саме.
Знову від проблем лише відчуваю втому,
В худі під дощем, де-небудь, аби не вдома. Я залишаюсь віч-на-віч з думками,
Трамвайними коліями йду додому, вночі під зірками, І майже все, що є на світі мене не цікавить, Життя на потім, а раптом потім не настане? [Приспів]: Чому усі ці дні на душі самотньо? Занурений у справах, або в роботі І плани, що не будуть уже в нагоді Життя відкладене на потім. А сонце робить коло і знов на сході Минуле вже відоме у кожній ноті І десь мене зустріне на повороті.. (Життя відкладене на потім!)