Вітер віє

А в тій траві козак лежить.
Над ним коник зажурився
По колінця в землю вбився.
Не стій, коню, надо мною, |
Бо я вижу щирість твою. |
А йди, коню, додомоньку | (2)
Та й розкажеш всю правдоньку. |
А як вийде стара мати,
Та й буде тя ся питати:
«Ти, конику вороненький,
Де мій синок молоденький?»
Знайшов собі в царя дочку, |
В чистім полі земляночку. | (2)
Візьміть, мамо, піску в жменю,
Розсій, розсій по каменю.
Коли той пісочок зійде,
Тоді твій синочок прийде.
Нема, пісочок не сходить, |
А синочок не приходить. | (2)
Хто народився, той помре,
А після смерті знову народиться.
Не піддавайтеся смутку,
Виконуючи обов’язок.
А щодо обов’язку, знайте,
Немає кращого, як битися
В ім'я релігійних принципів.
Свою землю боронити від ворога.
Віддати життя в бою
і здобути славу героя.
Вітер віє, трава шумить, | (2)
А в тій траві козак лежить. | (2)
Вітер віє, трава шумить, | (2)
А в тій траві козак лежить. | (2)