Веселi, брате, часи настали...

Веселі, брате, часи настали
Нове майбутнє дарує день!
Чому ж на небі так мало сонця стало,
Чому я далі пишу сумних пісень?
Чому ж на небі так мало сонця стало,
Чому я далі пишу сумних пісень?
Веселі, брате, часи настали
Ми наближаємось до мети!
Чому ж тоді я шукаю іншу стежку
Чому я далі з ними не хочу йти?
Чому ж тоді я шукаю іншу стежку
Чому я далі з ними не хочу йти?
Програш.
Веселі, брате, часи настали
На грудях світить нам слави знак!
Нам очі ніжно закрили, губи медом змастили,
Душу кинули просто так…
Нам очі ніжно закрили, губи медом змастили,
Душу кинули просто так…
Душа прокинулась, та й питає
Сама у себе — чому одна?
Немає в кого спитати — золото замість тата
Замість мами — глуха стіна.
Немає в кого спитати — золото замість тата
Замість мами — глуха стіна.
Програш.
І тихо, тихо навколо стало…
Кудись поділися голоси…
Часи веселі настали, нас лишилось так мало,
Ну їх, брате, такі часи!
Часи веселі настали, нас лишилось так мало,
Ну їх, брате, такі часи!
Та нам з тобою своє робити,
Відкрити очі і далі йти!
І зуби сильно стиснувши, маму ніжно любити
Хто ж тоді, як не ми, брати?!
І зуби сильно стиснувши, маму ніжно любити
Хто ж тоді, як не ми, брати?!
Хто ж тоді, як не ми, брати?!
Хто ж тоді, як не ми, брати?!