Безодня

Темно на землі, знищено усе.
Місяць на човні світло нам несе.
І моїх думок загубилась ціль.
Кров наче струмок, відчуваю біль.
Загубив себе, загублю і вас.
Так, ця біль мене, потрібен тільки час…
Загадкова гра, дізнаєшся сьогодні.
Правил в ній нема — безодня…
Втікай від цієї безодні!
Не розумієш цього буття.
Але знай, вона жива сьогодні,
А вже завтра нове життя!
Намагаюсь я щось собі зробити,
Щоб у світі цьому стало краще жити.
І щоб мої сни були прозорі,
Зараз навпаки — вони всі хворі,
Обійми мене та не відпускай,
Відведи туди, де насправді рай.
Не зважай на дивні відчуття —
Нам усім необхідне, каяття…
Дякую усім, хто мене почув
І мої думки душою відчув.
Безперечно час не стоїть на місті
І чекати досить — прірва в місті.
Темно на землі, знищено усе.
Місяць на човні світло нам несе.
Загадкова гра, дізнаєшся сьогодні.
Правил в ній нема — безодня.