Чумацький шлях

Замріюсь на хвилину…
Полину сизим птахом крізь віки
у ті часи билинні,
як їздили за сіллю чумаки.
Там битими шляхами
вози котились у далекий світ,
а ген, над головами,
мов килим, простелявся зорецвіт!
Свята земна потреба
вела людей у ту далеку путь.
Здавалося, по небу
Вони, мов білі лебеді, пливуть.
І, задивившись тихо
в незвідану блакитну далину,
вони собі на втіху
складали диво-пісню неземну:
Приспів:
Куди ведеш, Чумацький шлях?!
Твій слід згубився у віках!
Кінця і краю не знайти
Дорозі в зоряні світи!
Куди ведеш, Чумацький шлях?!
Тривога б'ється у серцях!
У наших думах і піснях
лишився ти, Чумацький шлях,
Чумацький шлях!
Віки у даль майнули --
ріка часів не знає вороття.
Ми до зірок сягнули
і ми збагнули, в чому суть буття.
Вона у тім корінні,
Що нас веде додому звідусіль
під небо України,
де чумаки розпорошили сіль.
Приспів.